Роман Світан: Крим стає великим котлом, основний удар ЗСУ буде на Запорізькому фронті

"На Керченському мості відбувся референдум. 99,7% мосту виступило за приєднання до моря ", - опублікувала жартівливий пост поліція Словаччини.

За даними українських ЗМІ, які посилаються на свої джерела, вибух мосту організували українські спецслужби, зокрема СБУ. Але офіційно Україна не підтвердила та не спростувала свою причетність до інциденту. Щоправда, радник глави Офісу президента Михайло Подоляк натякнув, що за вибухом можуть стояти розборки між російськими силовиками.

У РФ мовчали майже два дні, але в результаті путін видав версію, що авторами, виконавцями та замовниками підриву Кримського мосту є спецслужби України.

Про те, яким чином вдалося організувати підрив одного з найбільших російських об'єктів, що охороняються, як це вплине на хід війни і чому слід очікувати масованих ударів по українських містах, в інтерв'ю "ОстроВу" розповів полковник запасу, військовий експерт Роман Світан .

- Що сталося із Кримським мостом?

- "Він потонув", а точніше його частина. Є два варіанти, чому це сталося, і вони мають право на життя. Перший – це ракетний удар, другий – машина з вибухівкою.

Якщо міст збудовано якісно, то вибух машини не зірвав би прольоти. Якщо вибухівка знаходилася за півметра від поверхні, вона не могла вдарити по полотну з такою потужністю, щоб воно злетіло. Відповідно, машина могла зірвати балку лише у тому випадку, якщо вона була неправильно встановлена. Росіяни люблять красти на залізі та бетоні, і це будівництво, швидше за все, не стало винятком.

- Якщо це машина, то як її пропустили?

- Якщо це була машина, то вона могла везти військовий вантаж, інакше її не пропустили б на пункті контролю. Є "сканери", собаки, які визначили б, що там є вибухівка. Собака за кілометр внюхає, що є вибухівка. Якщо ця машина пройшла пункт контролю, то вона її проходила як військовий вантаж.

- Цивільні машини возять військові вантажі?

- Зараз у театрі воєнних дій більшість військових вантажів транспортуються цивільними автомобілями. Після того, як ми "Хаймерсами" повипалювали їх склади, росіянам доводиться задіювати цивільні машини для перевезення військових вантажів, наприклад, ракет. Це зараз нормальна практика.

Наші спецслужби могли вирахувати маршрут машини, яка везе військовий вантаж, і на якомусь етапі підкласти радіопідривник (наприклад, коли водій вийшов у туалет) під машину.

Росіянам вигідно показати, що то була машина, а не ракета. Адже тоді їм доведеться визнати неспроможністю своїх систем ППО. Вони самі розпіарили, що Кримський міст охороняють найпросунутіші системи протиповітряної оборони. Вони не можуть визнати, що наші ракети оминули їхні системи.

- Наші ракети могли долетіти до Кримського мосту?

- У нас є ракети "Гарпун" та "Нептун", які могли відпрацювати міст. Ті ж модифіковані Гарпуни S LAM б'ють на відстань до 280 км, Нептуни - до 300 км. Наприклад, ЗСУ могли їх випустити з Гуляйполя (Запорізька область), і вони долетіли б до Кримського мосту.

- Чи цей вибух могли влаштувати російські спецслужби?

– Ні. Якби одна з російських спецслужб зробила таке, вони вже висіли б на ліхтарних стовпах Червоної площі. Військові, політичні та економічні збитки від такої дії є вбивчими для росіян. Це удар по всьому одразу. І таке вирахували б дуже швидко. Я думаю, що росіяни вже за кілька годин після вибухів у подробицях знали, що сталося. Це 100% наших рук справа. Якщо це була ракетна атака, то це ЗСУ, якщо підрив машини – СБУ, Служба зовнішньої розвідки чи ГУР .

- Чому ви не відкидаєте ракетного удару? Ця версія зараз не дуже популярна.

- По-перше, у нас є ракети, які можуть долетіти до мосту, ми маємо такі ресурси. По-друге, це характер вибуху. Якщо покласти вибухівку на рейку та підірвати, то рейка навіть не погнеться, весь вибух піде нагору. Якщо піхотну міну притулити до дерева і підірвати, то вона повбиває людей на відстані 50-70 метрів, але дерево стоятиме, тобто хвиля уникає перешкоди.

Якщо вибухівка була в машині, хвиля повинна піти вгору, але ніяк не вниз. Навіть якщо це був поганий та неякісний міст, потрібні тонни вибухівки, щоб так його пошкодити. Але я таки допускаю обидві версії.

– Як російські засоби ППО могли пропустити наші ракети?

- Я не виключаю якогось впливу засобів радіоелектронної боротьби на російське ППО. У цьому нам могли допомогти наші західні партнери. Вони могли просто засліпити російські ППО, як це було під час атак на крейсер "Москва", "вишки Бойка" та аеродром "Сакі".

- Що означає підрив моста у військовому плані?

- Єдина нитка, яка живила Крим у військовому плані, йшла через Кримський міст. Основний потік йшов залізницею, невелика частина – фурами. Зараз автомобільним транспортом нічого військового до Криму не їздитиме . Один проліт мосту впав, другий – тримається "на соплях" і може обвалитися будь-якої миті. Тому ним не пустять нічого важкого – ні автобус, ні фуру. Значить, вже можна ставити "хрест" на автомобільному мосту для військових перевезень.

Щодо залізничних перевезень, то деякий час їх можна буде здійснювати.

- Чому деякий час?

- Під час вибуху спалахнуло паливо на залізничних коліях, внаслідок чого сталь у залізобетонному блоці полотна сильно нагрілася (до 1000 градусів), тому міцність залізничного мосту не набагато сильніша, ніж автомобільного полотна. Там пускатимуть поїзди дуже повільно та дрібними партіями. Але я думаю, що в результаті такої експлуатації він також швидко рухне. Ушкодження такого рівня просто так для сталі та бетону не проходять.

Можна сказати, що пропускна спроможність військової техніки та боєприпасів до Криму зменшилася щонайменше на 50%. Це означає, що важка техніка, паливо та боєприпаси більше не поставлятимуться на фронт у тому обсязі, в якому це було раніше. Максимум через два тижні це на собі відчує південь України, запаси швидко закінчуватимуться. Відповідно, вогневий вплив, який йде в наш бік, зменшиться, вони заощаджуватимуть боєприпаси.

- Чим може відповісти путін?

- Нічим не відповість. Російське суспільство отримало щеплення після удару по аеродрому "Сакі". Усі чудово знали, що тоді прилетіли українські ракети, щоб вони там не говорили про "техніку безпеки". Вони тоді нічим не відповіли, вони з цим змирилися, "з'їхали з теми". Я гадаю, що росіяни були готові, що рано чи пізно міст підірвуть, про це постійно говорили. Максимум, на що вони здатні, це ракетні атаки.

- Чи потягнеться путін до ядерної зброї?

– Ні. Як тільки він потягнеться до ядерної зброї, йому відтянуть руку.

- Багато експертів кажуть, що ми стали трохи ближчими до ядерної відповіді РФ. Ви не згодні?

– Я з цим не згоден. Застосування ядерної зброї – це тема дещо іншого рівня. Я не вірю, що це можливо у нашій реальності. Світ не зможе просто так на це дивитися. Тим, хто тільки подумає про це, відіб'ють руки та ноги. Тільки напівп'яний Медведєв може про це всерйоз говорити.

Тему застосування ядерної та хімічної зброї треба забути, цього не буде. РФ продовжить застосовувати проти нас конвенційну зброю. Але тих самих високоточних ракет ("Кинджали", "Іскандери") у них залишилося небагато, а після західних санкцій росіяни вже не можуть їх виробляти. Ця зброя буде використовуватися в дуже поодиноких випадках.

- Наскільки реальною є загроза з боку Білорусі?

- Лукашенко сам боїться і чекає на удар. Будь-який військовий там скаже, що Білорусь можна знести за кілька годин. Наші РСЗВ дістають на глибину 50-70 км, ми можемо випалити Мозир, Лунинець, Зябрівку, Гомель, Барановичі. Ми можемо знищити весь південь Білорусі, навіть не заходячи туди. Лукашенко це чудово розуміє. Тому будь-який рух у наш бік спричинить жорстку відповідь.

Я думаю, що наш Генеральний штаб розробляє плани щодо заподіяння превентивного удару, щоб не дати військам перейти кордон з Україною. Ми більше не чекатимемо, доки російські чи білоруські війська зайдуть до нас, ми їх почнемо випалювати на території Білорусі. І першим ляже Мозир, де знаходиться найбільший нафтопереробний завод.

Крім того, вздовж нашого кордону з Білоруссю вже розташовані певні речі, які не допустять жодного руху в глиб країни.

- Може путін досягає того, щоб пожертвувати Білоруссю, але відволікти наші війська на другий фронт?

- Наші війська й так уже відвернені, ці сили там стоять. Я думаю, що путін боїться, що ми вдаримо по Білорусі. Тоді Лукашенко побіжить до нього по допомогу, а путіну нічого буде запропонувати, він нічим не допоможе. Тож боятися Лукашенка не треба, це він нас боїться.

- Якраз у день атаки на Кримський міст командувачем військ РФ на війні в Україні призначено Сергія Суровікіна. Чого від нього варто чекати?

- Суровікін – це та людина, яка в Сирії наказала розбомбити мирне місто Алеппо. Суровікін – це та людина, яка не змогла взяти Маріуполь і наказала його розбомбити, внаслідок чого загинули десятки тисяч мирних жителів.

На землі він воювати не може, це наглухо безглуздий тактичний командир. Він може лише наказувати бомбити міста. Це показав нещодавній обстріл Запоріжжя (відразу після його призначення), коли ракетами обстріляли житлові будинки та загинули мирні жителі. Це його "візитівка", його максимум. Суровікін ніде не показав себе як стратег у наземних операціях. Весь його потенціал – це бомбардувати міста.

- Навіщо його тоді призначили?

- Саме для цього і призначили. Путін розуміє, що на землі він програє, значить потрібна людина, яка віддаватиме накази бомбардувати українські міста. Суровікін більше нічого не може, але може бомбити міста. Тільки "обратка" прилетить обов'язково.

Я думаю, що зараз наші західні партнери будуть постачати нам зброю, якою ми знищуватимемо не ракети, а літаки. Більше того, ми вже можемо просити "Томагавки", якими знищуватимемо російські літаки ще на аеродромах. Це буде найоптимальніший варіант.

- Останні дні окупанти стали інтенсивніше обстрілювати Бахмут, це "почерк" Суровікіна?

- Звісно. Росіяни ніяк не можуть взяти Бахмут, тому вони починають його зносити з землі. Це стиль Суровікіна. Але він досягне того, що американці передадуть нам "Томагавки" і тоді російські аеродроми просто згорять.

- Якщо росіяни продовжать так обстрілювати Бахмут, то вони зможуть його захопити?

– Ні, це виключено. Там обкопалося чимало наших військ, місто велике, там можна оборонятися дуже довгий час. Це дуже потужний укріпрайон. Якщо навіть росіяни увійдуть у місто, вони там ув'язнуть на роки. Наші війська можуть добре воювати у місті, особливо у обороні.

Крім того, там уже воювати нема кому. У Донецькій та Луганській областях почали з'являтися "чмобики" (частково мобілізовані росіяни), яких кидають на доукомплектування тих, хто давно воює. Там навіть підготовки ніякої не було, одразу в бій.

Уявіть, що роту, яка складається з 70% "чмобиків" та 30% досвідчених бійців, кидають на Бахмут. Наші військові першими зносять цих "чмобиків", які не встигають сховатися і не знають, як поводитися в бою, на відміну від досвідчених бійців. Перші "труни" вже пішли назад до Росії.

- Але якусь частину росіяни таки тренують і готують. Вони зможуть змінити ситуацію?

– Справді, одну частину мобілізованих відправили на навчання, іншу – одразу на фронт. Справа в тому, що російська система не здатна відразу всіх навчити та підготувати, тому ті, хто не вмістився на підготовку, відправили на передову.

Але й ті, хто проходить підготовку, - це будуть ті самі "строковики". Їх не навчать воювати за три місяці, це буде імітація. Вони навчаться якось стріляти, бігати. Льотчика потрібно готувати 10 років, танкіста – щонайменше рік, щоб він зміг протриматися у бою, а не підірватись на першій міні.

Тож не треба боятися і тих, кого зараз готують. Досвідчені бійці їх, як і "чмобиків", будуть використовувати як "димова завіса" – вони першими прийматимуть кулі, а ті, хто довго воює, ховатимуться. Це буде "м'ясо".

- Як ви прокоментуєте контрнаступ ЗСУ? Де варто чекати на основний удар?

- Я думаю, що і наступ ЗСУ у районі Херсона, і наступ у Луганській області є другорядними ударами. Ми розтягнули росіян по всій лінії фронту, їм складно втриматись по всій її довжині.

Щодо Херсонського напряму, то ми вже загнали росіян у "котел" на правому березі Дніпра, і ми їх там методично знищуємо та видавлюємо. На правому березі майже немає наших лобових атак, йде дистанційне знищення окупантів, котрі змушені відходити.

У Луганській області відбувається така сама ситуація як у Ізюмі. У росіян не вистачає сил та засобів створити лінію оборони між Сватовим та Кремінною. Українські війська з боку населеного пункту Макіївка (Луганська область) починають рухатися, намацують проходи і далі одна частина піде на Сватове (з тилу перерізати дорогу на Старобільськ), інша – завертати до Рубіжного та Сєвєродонецька. Там можливий один котел.

І ще одне наше угруповання в Сіверську (правий берег Сіверського Дінця) лупитиме до Лисичанська. Я думаю, що агломерацію Лисичанськ-Рубіжне-Сєвєродонецьк ми зараз оточимо і роздавимо, якщо вони не втечуть звідти. До речі, росіяни свого часу підірвали три мости у Сєвєродонецьку, тож їм буде складно відходити. Там може вийти ще один "котел".

У Бахмуті тривають активні бої, оскільки окупанти дуже хочуть відсунути нас від Донецька та отримати вихід до водоводу. Таким чином ми зв'язуємо там тисячі людей. А там воюють бійці "Вагнера", яких ми перемелюємо. Я думаю, ми звільнимо Луганськ і Херсон, а вони все ще довбатимуть у Бахмут. І тільки-но вони перестануть там наступати, ми підемо до Донецька.

- Де ж буде основний удар ЗСУ?

- Я думаю, що основний контрудар ЗСУ буде на Запорізькому фронті. Ми зараз накопичимо війська і з боку Гуляйполя вдаримо у бік Мелітополя чи з-під Вугледара у бік Маріуполя. А може, й одночасно за цими двома напрямками. Все залежатиме від того, як поводитимуться російські війська, а саме – де прорве фронт. ЗСУ не йтиме в лоб, вони почнуть рух і дивитимуться, де росіяни втечуть.

- Вибух на Кримському мості та можливий контрнаступ ЗСУ на Запорізькому фронті можуть бути пов'язані?

- Звісно, це може бути пов'язано. Якщо ми переріжемо сухопутний коридор, а міст не буде нормально функціонувати, Крим стає великим казаном. Тому я думаю, що основний удар ЗСУ буде на Запорізькому фронті. І удар буде там, де російські війська прогнуться і втечуть. І ось туди, де вони побіжать, увіллються всі наші резерви, що стоять на Запорізькому фронті. Південний фронт розсиплеться. У російських військ відбудеться каскадний обвал, як це було в районі Балаклії, а ЗСУ зможуть вийти до Азовського моря.

Владислав Булатчик, "ОстроВ"